Рубрика: Психологічні поради батькам

Готовність дитини до школи (батькам майбутніх першокласників)

«Готовність до школи» — це не окремі вміння та знання, а їх сукупність. Очевидно, що чим більше батьки займалися з дитиною до школи, тим вища ймовірність того, що з уважністю і старанністю у першокласника буде все в порядку. Однак не менш важливий темперамент дитини та її соціальний розвиток. Психологи розробили критерії, за якими можна оцінити готовність дитини до навчання: мова йде про інтелектуальну, емоційну і соціальну зрілість.

Інтелектуальна зрілість визначається здатністю концентрувати увагу і вловлювати зв´язок між явищами. Підготовлена до школи дитина повинна:

— володіти основними поняттями орієнтації в просторі: розуміти і розрізняти, де правий/лівий і верх/низ, що таке великий/малий, що позначають прийменники в/із, на/під і т.д.);
— розрізняти великі і малі літери;
— вміти класифікувати предмети і речі, визначати їх у групи. Наприклад, чітко відрізняти стілець від столу, шафи і ліжка й при цьому знати, що все це — меблі. При цьому дитина повинна розуміти, для чого саме служить той чи інший предмет: стілець — щоб сидіти, стіл — щоб їсти, а ліжко — щоб спати;
— ідентифікувати схожі і несхожі форми (тобто відрізняти кола від квадратів, а пряму лінію від хвилястої);
— утримувати в пам´яті й виконувати, як мінімум, три вказівки. Наприклад: одягни тапки, вмийся, почисть зуби, витри рушником, а потім принеси мені рушник;
— рахувати без помилок до десяти;
— розмовляти виразно і зв´язно.

Емоційна зрілість у дошкільників визначається старанністю і терплячістю. Щоправда, мало хто з батьків може похвалитися такою поведінкою свого чада. Втім, з психологічної точки зору, непосидючість — абсолютно нормальна риса маленької дитини. Як правило, малюкам дуже важко направити свою невгамовну енергію в мирне русло. Ще одна важлива риса, яка свідчить, що дитина готова до навчання — вміння вислухати співрозмовника, не перебиваючи. Зазвичай, батькам під силу взяти під контроль балакучість власного малюка. Достатньо постійно нагадувати всезнайці про те, що при діалогах дуже важливо прислухатися до свого співрозмовника.

Соціальна зрілість малюків майже стовідсотково залежить від того, наскільки комунікабельні самі батьки. Якщо сім´я дружна і товариська, багато подорожує і ходить у гості, то і в їхньої дитини не повинно бути ніяких проблем з комунікацією.

Підготовлена до школи дитина без проблем знайомиться з однолітками і знаходить спільну мову з дорослими, а на вулиці не боїться відійти від мами або тата. Крім того, повідомлення про сімейний подорожі вона сприймає із захопленням і практично безболісно перебудовується зі звичайного ритму життя в «похідний». Якщо у майбутнього першокласника є хобі — це ще одне свідчення особистості, яка починає формуватися. Адже захопленість та інтерес в тій чи іншій сфері — яскравий показник того, що дитина вже може визначати, що їй подобається, і пояснити, чому.

Одним із найяскравіших показників самостійності нащадка вважається вміння одягатися і взуватися без сторонньої допомоги. Вищий пілотаж — при цьому «знаходити спільну мову» з ґудзиками, блискавками і шнурками.

А взагалі, як кажуть психологи, дітей, які відповідають усім параметрам зрілості перед вступом до школи, практично немає. У 6-7 років дитина ще дуже легко відволікається на різні подразники, будь то рух сусіда за партою або літаюча муха в класі. Різкі зміни в сприйнятті дитиною інформації відбуваються в 9-10-річному віці, саме тоді школярі вже можуть працювати довго й зосереджено.

Тест «Чи готова дитина до походу в школу?»

Пропонуємо за допомогою простого тесту визначити готовність малюка до школи. На всі питання треба відповідати «так» (1 бал) чи «ні» (0 балів).

1. Чи відвідувала дитина дитячий садок?

2. Чи дає дитина здачі своєму кривдникові?

3.Чи займається дитина самостійно якоюсь справою, що вимагає зосередженості, протягом 30 хвилин?

4. Чи вміє дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п´яти речень?

5. Чи соромиться дитина в присутності незнайомих людей?

6. Чи вміє вона рахувати до 10 і назад?

7. Чи вміє дитина читати по складах або цілими словами?

8. Чи може вона розповісти напам´ять кілька віршів?

9. Наскільки впевнено дитина пише або малює – чи тверда у неї при цьому рука?

10. Чи любить дитина малювати і розфарбовувати картинки?

11. Чи знає назви диких і домашніх тварин?

12. Чи може користуватися ножицями і клеєм, наприклад, робити аплікацію?

13. Чи може зібрати розрізану картинку з п´яти частин?

14. Чи може дитина узагальнювати поняття — наприклад, назвати помідори, моркву і цибулю словом «овочі»?

15. Чи в змозі дитина розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

16. Чи бувала дитина в зоопарку, селі, музеї?

17. Чи може дитина грати самостійно?

18. Чи є у неї хоббі?

19. Чи здатна дитина переказати історію, зберігши основну думку і послідовність дій?

20. Чи задає вона питання про слова, про їхнє значення?

Результати

Чим більше балів, тим більше дитина готова до занять у школі.

Від 16 до 20. — Можна Вас привітати! У вашої дитини 100%-а готовність до шкільних занять. Такий результат свідчить про те, що Ви дуже правильно виховували дитину і єдине, про що залишається потурбуватися напередодні 1 вересня — це про купівлю красивої канцелярії. Ну і, про всяк випадок, варто підтягнути свої знання з шкільних предметів, щоб допитливий школяр не застав батьків зненацька.

Від 10 до 15. — Не найгірший результат. Варто звернути увагу на ті відповіді, де ви сказали «ні», і спробувати зрозуміти, що саме ви пропустили у вихованні свого чада. При цьому варто гарненько помізкувати, як правильно заповнити ці прогалини у вихованні. Рекомендація одна: побільше часу приділяти маленькому учневі.

Від 5 до 9. — Серединка на половинку. Готовність дитини — 50%. Схоже, що ви виховували дитину «на ходу» і в перервах між роботою. Однак не все ще втрачено — чим більше активності ви будете проявляти при перших кроках її шкільного життя, тим швидше дитина зрозуміє, що таке навчання і навіщо воно їй потрібне. Навіть якщо у вас є можливість найняти репетитора для першокласника, не варто забувати, що батьківську увагу і участь не здатний замінити навіть висококласний фахівець.

Від 1 до 4. — Дуже поганий результат! Дитина взагалі не готова до відвідування школи. З таким рівнем знань і умінь не варто сподіватися навіть на задовільні результати навчання. Такий низький результат свідчить тільки про одне — ви не впоралися зі своєю батьківського функцією.

«Психологічна готовність дитини до навчання»

Сім’ю майбутнього першокласника чекають серйозні зміни – дитина готується вступити до школи. І багато в чому успішність дитини залежить від правильної батьківської позиції. Саме в першому класі і діти і батьки складають свій перший іспит, який може визначити всю подальшу долю дитини, адже поганий шкільний старт часто стає першопричиною всіх майбутніх невдач.

Дехто з батьків вважає, що дитину можна підготувати дуже швидко перед самою школою, посилено займаючись. Але це рішення не можна вважати правильним, тому що така «швидка підготовка» може сприяти психологічному перевантаженню дитини. Саме тому завдання батьків, в міру своїх сил і можливостей, намагатися підготувати дитину до школи – заздалегідь, щоб поліпшити їй подальше навчання та попередити шкільну неуспішність.
Важливо, щоб дитина йшла до школи готова фізично, але не менш важлива готовність психологічна.
Складовими психологічної готовності є:
— особистісна;
— вольова;
— інтелектуальна.
Особистісна готовність – мотиваційна і комунікативна – виявляється у відношенні дитини до школи, до навчання, до вчителя і до самого себе. У дітей має бути позитивна мотивація до навчання в школі. (Мотивація – це внутрішня спонука щось робити.)
Як правило, всі діти хочуть йти до школи, сподіваються бути хорошими учнями, отримувати гарні оцінки. Але приваблюють їх різні чинники.

Одні говорять: «Мені куплять портфель, форму», «Там навчається мій друг»…Проте, це все зовнішні прояви. Важливо, щоб школа приваблювала своєю головною метою – навчанням, щоб діти говорили: «Хочу навчатися читати», «Буду добре вчитися, щоб, коли виросту, стати…»
Визначити мотивацію дитини щодо навчання можна за допомогою вправ – ігор. В кімнаті, де виставлені іграшки, дитині пропонуєте їх роздивитися. Потім сідаєте разом з дитиною і читаєте казку, яку раніше не читали. На найцікавішому місці зупиняєтесь і запитуєте, що хоче дитина: слухати казку далі чи гратися іграшками. Висновок такий: якщо дитина хоче йти гратися – у неї переважає ігровий мотив. Діти з пізнавальним інтересом хочуть слухати казку далі.
Формуванню мотиваційної готовності сприяють різноманітні ігри, де активізуються знання дітей про школу. Наприклад: «Збери портфель», «Я йду до школи», «Що у Незнайка в портфелі». Отже мотиваційна готовність – це бажання дитини прийняти нову для неї соціальну роль. Для цього важливо, щоб школа подобалась своєю головною метою – навчанням.
Особистісна готовність включає в себе і вміння спілкуватися з однолітками та вчителями і бажання бути доброзичливими, не проявляти агресії, виконувати роботу разом, вміти пробачати.
Емоційно – вольова готовність – включає в себе вміння дитини ставити перед собою мету, планувати свої дії, оцінювати свої результати, адекватно реагувати на зауваження.
Дитину чекає нелегка напружена праця. Від неї будуть вимагати робити не тільки те, що хочеться, а й те, що треба: режим, програма. Діти 6-ти років, які психологічно готові до школи, здатні відмовитися від гри і виконати вказівку дорослого.

Що таке «Готовність до навчання в школі?»
Чи віддавати дитину майбутньої осені до школи чи ще рік почекати з початком навчання? Багатьох батьків шестирічок і, навіть тих, кому ще немає шести, хвилює це питання аж до першого вересня. Заклопотаність батьків зрозуміла: адже від того наскільки успішним буде початок шкільного навчання, залежить успішність дитини в наступні роки, його ставлення до школи, навчання і, в кінцевому результату, благополуччя в його шкільному і дорослому житті.
«Моя дитина з трьох років читає, рахує, вміє писати прості слова. Їй напевно, нескладно буде вчитися в першому класі », — часто можна чути від батьків шестирічок. Проте навички, набуті дитиною в письмі, читанні і рахунку ще не означають, що дитина психологічно дозріла змінити діяльність з ігрової на навчальну. Крім того, необхідні особистісні якості та мислення малюка просто не встигають розвинутися, не вистачає ні часу, ні сил.
Що ж таке «готовність до навчання в школі»? Зазвичай, коли говорять про готовність до шкільного навчання, мають на увазі такий рівень фізичного, психічного і соціального (особистісного) розвитку дитини, який необхідний для успішного засвоєння шкільної програми без шкоди для її здоров’я. Отже, поняття «готовність до навчання в школі» включає: фізіологічну готовність до шкільного навчання, психологічну та соціальну або особистісну готовність до навчання в школі.
Всі три складові шкільної готовності тісно взаємопов’язані, а недоліки кожної з її сторін, так чи інакше, позначаються на успішності навчання в школі.

Дитина завжди, незалежно від віку, готова до отримання нових знань, тобто готова вчитися, навіть якщо ми спеціально її навчанням не займаємося. Чому ж тоді у деяких дітей при навчанні в школі виникають проблеми різного характеру?
Це можна пояснити наступними причинами:
1. Сучасна школа може навчати далеко не всіх дітей, а тільки тих, яким притаманні певні характеристики, хоча навчатися здатні всі діти.
2. Школа зі своїми нормами, методами навчання і режимом пред’являє першокласнику цілком певні вимоги. Ці вимоги жорсткі, консервативні і дітям доводиться пристосовуватися до школи, не чекаючи змін з боку школи.
3. У школу приходять різні діти, але до всіх пред’являються однакові вимоги.

Що повинна знати і вміти дитина, яка готується до школи?
1. Прізвище, ім’я, по — батькові своє і батьків;
2. Свій вік (бажано дату народження);
3. Свою домашню адресу; країну, місто, в якому живе, і основні визначні пам’ятки;
4. Пори року (їх кількість, послідовність, основні прикмети кожної пори року; місяці (їх кількість і назви); дні тижня (їх кількість, послідовність);
5. Вміти виділяти суттєві ознаки предметів навколишнього світу і на їх основі класифікувати предмети за наступними категоріями: тварини (домашні і дикі; жарких країн, Півночі); птахи, комахи, рослини (квіти, дерева), овочі, фрукти, ягоди; транспорт (наземний, водний, повітряний); одяг, взуття та головні убори; посуд, меблі, а також вміти розділити предмети на дві основні категорії: живе і неживе;
6. Розрізняти і правильно називати площинні геометричні фігури: коло, квадрат, прямокутник, трикутник, овал;
7. Володіти олівцем: без лінійки проводити вертикальні і горизонтальні лінії, акуратно зафарбовувати, штрихувати олівцем, не виходячи за контури предметів;
8. Вільно орієнтуватися в просторі та на аркуші паперу (право — ліво, верх — низ і т. д.);
9. Складати ціле з частин (не менше 5-6 частин);
10. Вміти повно і послідовно переказувати прослуханий або прочитаний твір, скласти розповідь за картиною; встановлювати послідовність подій;
11. Запам’ятовувати і назвати 6-8 предметів, картинок, слів;

Підготовка до 1 вересня
Речі, які купують першокласнику і взагалі школяру молодших класів, мають відповідати певним вимогам:
1) Максимальною міцністю.
2) Максимальною простотою в експлуатації.
3) Вони мають легко замінюватись.
Рюкзак (ранець) має бути в перш за все міцним, щоб з гідністю витримати всі випробування. Пенал максимально простої конструкції, без багатої кількості відділень і складних замків, інакше, дитині доведеться витратити від п’яти до десяти хвилин (залежно від психомоторного розвитку малюка) на його заповнення. Адже десяти хвилин може і не бути. І тому ручки, фломастери та олівці зсипаються в портфель абияк, при цьому, втрачаються і псуються.
Більшість дітей при вступі до школи проходять період психологічної адаптації. При цьому вони часто стають ще більш розсіяними, щось забувають, щось втрачають. Наприклад: Ви придбали для свого малюка ексклюзивне шкільне «знаряддя», а він його втратив, зіпсував, зламав … Вам це байдуже? Можливо. Але дитині-то, повірте, ні! Нехай «шкільне знаряддя» (ручки, олівці, гумки тощо) будуть недорогими, але хай їх буде багато. Втратив? Зламав? Нічого страшного. Ось вони лежать, в ящику. Але надалі будь уважнішим …
Щоб Ваші зусилля по підготовці дитини до школи були ефективними, скористайтеся наступними порадами:
1. Не допускайте, щоб дитина нудьгувала під час занять. Інтерес — найкраща з мотивацій, якщо дитині весело вчитися, вона вчиться краще.
2. Повторюйте вправи. Якщо якась вправа не виходить, зробіть перерву, поверніться до неї пізніше або запропонуйте дитині легший варіант. Не забувайте: розвиток розумових здібностей дитини формується часом і практикою.
3. Не проявляйте зайвої тривоги з приводу недостатніх успіхів дитини.
4. Будьте терплячі, не ставте перед дитиною завдання, які перевищують його інтелектуальні можливості.
5. У заняттях з дитиною потрібна міра. Не змушуйте дитину виконувати завдання, якщо вона крутиться, втомилася, засмучена; займіться чимось іншим. Постарайтеся визначити межі витривалості дитини і збільшуйте тривалість занять щоразу на дуже невеликий час. Дайте дитині можливість іноді займатися тією справою, яка їй подобається.
6. Діти дошкільного віку погано сприймають одноманітні, монотонні заняття. Тому при проведенні занять краще вибирати ігрову форму.
7. Розвивайте у дитини навички спілкування: навчіть дитину дружити з однолітками, ділити з ними успіхи та невдачі. Все це їй стане в нагоді в соціально складній атмосфері школи.
8. Уникайте несхвальної оцінки, знаходьте слова підтримки, частіше хваліть дитину за її терпіння, наполегливість. Ніколи не підкреслюйте її слабкості в порівнянні з іншими дітьми. Формуйте у неї впевненість у своїх силах.
А найголовніше, намагайтесь не сприймати заняття з дитиною як важку працю, радійте і отримуйте задоволення від процесу спілкування. Пам’ятайте, що у вас з’явилася прекрасна можливість подружитися з дитиною.
Отже, успіхів Вам і більше віри в себе та можливості своєї дитини!